Повернення
10 min czytania 20 Лютого 2025

Масові звільнення – що варто знати?

Групове звільнення – складна ситуація як для працівника, так і для роботодавця. Це може статися будь-коли. Закон дозволяє колективне звільнення, оскільки не кожне робоче місце може відповідати викликам ринку праці. Що таке колективні звільнення? Куди працівник може звернутися за допомогою у разі колективного звільнення? Які правила колективного звільнення? Хто може проводити колективні звільнення? На що мають право працівники?

Масові звільнення

ЗМІСТ

Що таке колективні звільнення?

Колективне звільнення — це різновид розірвання роботодавцем трудового договору з працівником. Не кожне звільнення більшої кількості працівників вважається масовим. Щоб говорити про колективне звільнення, необхідно виконати наступні умови:

  • наявність не менше 20 працівників на одному робочому місці,
  • трудові відносини повинні бути припинені з причин, не пов’язаних з працівниками,
  • певна кількість людей звільняється протягом 30 днів (наприклад, у малих компаніях це не менше 10 працівників).

Скільки людей мають право на колективне звільнення?

Колективні звільнення відбуваються лише при дотриманні вищевказаних умов. Варто пам’ятати, що не кожне звільнення великої кількості людей відразу означає масове звільнення. Скільки людей підлягає колективному звільненню? Це число відповідає кількості працівників. Це відповідно:

  • 10 осіб у компаніях, де працює менше 100 працівників.
  • 10% працівників на підприємствах із кількістю працівників від 100 до менше 300 осіб.
  • 30 осіб у компаніях із чисельністю не менше 300 осіб

Читайте також: Зміни в КЗпП 2025

Масові звільнення

Читайте також: Користувач роботодавець — хто він?

Які причини колективних звільнень?

Причини колективного звільнення можуть бути різними і залежати від факторів, які не залежать від працівників. Які найпоширеніші причини масових звільнень?

  • реструктуризація компанії
  • ліквідація робочого місця
  • фінансові проблеми компанії
  • зміни на ринку праці.

Масове звільнення – на що мають право працівники?

Працівники, на яких поширюється колективне звільнення, мають право на вихідну допомогу відповідно до ст. 8 Закону про особливі правила припинення трудових відносин. Її розмір визначається на тих самих підставах, що й компенсація за невикористану відпустку. Однак існує максимальна межа вихідної допомоги – вона не може перевищувати 15 розмірів мінімальної заробітної плати, чинної на день припинення трудового договору.

Групове звільнення та вихідна допомога працівникам

Якщо в компанії відбувається колективне звільнення, роботодавець зобов’язаний виплатити компенсацію працівникам, які постраждали від звільнення. Розмір вихідної допомоги залежить від стажу роботи на даному місці роботи. Розмір вихідної допомоги становить:

  • місячний оклад – якщо працівник працює у даного роботодавця менше 2 років,
  • двомісячний оклад – якщо працівник має стаж роботи у даного роботодавця від 2 до 8 років.
  • тримісячний оклад – якщо працівник пропрацював у даного роботодавця більше 8 років.

Це мінімальний розмір вихідної допомоги згідно з положеннями, але роботодавець може передбачити більший розмір у трудовому розпорядку чи колективному договорі. При цьому максимальний розмір вихідної допомоги не може перевищувати 15 розмірів мінімальної заробітної плати на день припинення трудового договору.

Масові звільнення

Хто не отримує колективне звільнення?

Масове звільнення в компанії не може охопити всіх працівників. Закон передбачає особливий захист для окремих осіб, які захищені від втрати роботи навіть під час масових звільнень.

Хто захищений від колективних звільнень?
Серед захищених працівників є:

  • люди передпенсійного віку,
  • вагітні жінки,
  • працівники, які перебувають у відпустці по вагітності та пологах, по догляду за дитиною або по догляду за дитиною,
  • члени профспілкової ради,
  • соціальні інспектори праці,
  • працівники, призвані на військову службу або військові збори.

Хоча процедура колективного звільнення на них не поширюється, роботодавець може внести зміни до умов праці чи оплати праці. На практиці це означає, наприклад, переведення на іншу посаду або зниження окладу, якщо цього вимагає ситуація на підприємстві.

Зобов’язання роботодавця та звільнення працівників

Плануючи колективне звільнення, роботодавець повинен дотримуватися певних юридичних процедур, щоб переконатися, що процес відповідає чинним нормам. Перед тим, як звільнити працівників, роботодавець зобов’язаний узгодити заплановане звільнення з профспілками підприємства. Якщо на підприємстві немає профспілки, консультації проводяться з представниками працівників – як правило, групою з п’яти обраних осіб.

Роботодавець повинен письмово повідомити про:

  • причини планованого звільнення,
  • кількість працівників компанії та кількість людей, які охоплені звільненням,
  • професійні групи, до яких належать працівники, які підлягають звільненню,
  • період, в який відбуватимуться звільнення,
  • критерії відбору працівників для звільнення,
  • порядок проведення звільнень,
  • пропозиції щодо вирішення питань працівників, у тому числі можливі грошові виплати та спосіб їх визначення.

Цю інформацію необхідно заздалегідь надати профспілкам або представникам найманих працівників. Завдяки цьому вони зможуть підготувати пропозиції щодо вирішення кадрових питань. Після надання інформації обидві сторони мають 20 днів для укладення угоди про засади проведення колективного звільнення. Якщо договір до цього часу не укладено, то правила внутрішнього розпорядку встановлюються роботодавцем у положенні.

Масове звільнення та повторне працевлаштування працівників

Після закінчення масових звільнень може статися так, що фінансове становище компанії покращиться і роботодавець вирішить знову найняти працівників. У такому разі пріоритет при поверненні на роботу мають люди, які втратили роботу внаслідок масових звільнень, але це не означає автоматичного поновлення на тій самій посаді чи з тією ж винагородою та умовами найму.

Коли працівник має право на поновлення на роботі?
Роботодавець зобов’язаний прийняти на роботу звільненого працівника за наявності одночасно трьох умов:

  • Роботодавець приймає на роботу нових працівників тієї ж професійної групи, з якої він раніше звільнив працівника.
  • Звільнений працівник виявив бажання повернутися на роботу до цього роботодавця протягом року з дня припинення трудових відносин.
  • З дня припинення трудових відносин у зв’язку з колективним звільненням пройшло не більше 15 місяців.

Якщо роботодавець не дотримується пріоритетного права працівника на поновлення на роботі, він або вона можуть бути притягнуті до відповідальності. Звільнений працівник має право вимагати як встановлення трудових відносин, так і компенсацію за час безробіття з моменту виникнення у роботодавця обов’язку поновити працівника на роботі.

Цю позицію підтвердив Верховний суд у своєму рішенні від 11 січня 2018 року (номер посилання II PK 234/17), встановивши, що працівник, якого не було поновлено на роботі, може відстоювати свої права в суді, зокрема вимагати компенсацію за період безробіття.

Колективне звільнення має здійснюватися відповідно до чинного законодавства з метою захисту інтересів як працівників, так і роботодавців. Кожен роботодавець, який планує групове звільнення, зобов’язаний дотримуватися певних процедур і чітко визначити кількість групових звільнень і причини їхнього рішення.

Теги

зобов'язання роботодавця Робота