Повернення
10 min czytania 30 Грудня 2025

2-тижнева відпустка – чи обов’язкова?

Двотижнева відпустка – це поняття, яке регулярно з’являється в плануванні відпусток та розрахунках робочого часу. Чи зобов’язаний працівник використовувати 14 днів відпустки протягом безперервного двотижневого періоду? Коли застосовується це правило, звідки воно походить і як його слід розуміти з точки зору трудового законодавства?

2-тижнева відпустка

ЗМІСТ

Коли ви маєте право на відпустку?

Відпустка – одне з основних прав, що виникають з трудових відносин. Вона надається особам, які працюють за трудовим договором, незалежно від їхньої посади чи виду виконуваних обов’язків. Право на відпустку гарантується і не може бути скасовано або замінено еквівалентом, поки триває трудова діяльність.

Право на першу відпустку набувається з моменту початку роботи за трудовим договором. Для осіб, які починають свою першу роботу, відпустка нараховується поступово – з кожним відпрацьованим місяцем. Працівники з професійним досвідом, навпаки, набувають право на відпустку заздалегідь, на початку кожного календарного року.

Тривалість відпустки залежить від стажу роботи, який включає не лише попередні періоди роботи, а й завершені етапи навчання.

Працівники, які працюють неповний робочий день, також мають право на відпустку. У таких випадках її тривалість визначається пропорційно повному робочому дню. Незважаючи на це, відпустка завжди повинна надаватися в робочі дні та відповідно до графіка робочого часу.

Право на відпустку

Трудовий кодекс передбачає, що працівники мають право на 20 або 26 днів відпустки на рік, залежно від загального стажу роботи, який також включає періоди навчання. З 1 січня 2026 року договори доручення також будуть враховуватися до стажу роботи, що дозволить працівникам збільшити свій загальний стаж роботи та, як наслідок, отримати право на довшу відпустку.

Читайте також: Робота в Лодзі – де знайти найкращі пропозиції роботи?

2-тижнева відпустка

Читайте також: Як піклуватися про своє здоров’я під час виконання фізичної роботи?

Двотижнева відпустка і КЗпП

Кожна щорічна відпустка надається за бажанням працівника, а це означає, що працівник сам вирішує, коли її дати та чи хоче він використовувати її повністю чи частково. Роботодавець не може самостійно призначити дату відпустки – він може лише прийняти або відхилити прохання, якщо запланований час відпочинку заважає функціонуванню компанії. У такому випадку працівника просять вказати альтернативну дату.

Варто підкреслити, що працівник не зобов’язаний брати двотижневу відпустку, хоча в деяких компаніях її іноді називають «обов’язковою». На практиці це означає, що хоча законодавець передбачає можливість 14 днів відпочинку, працівник може прийняти рішення про відпустку меншого періоду. У свою чергу, прострочена відпустка дає роботодавцю право самостійно визначати час її використання, навіть якщо працівник на це не дає згоди.

Хоча працівник не зобов’язаний брати 14 днів відпустки, роботодавець зобов’язаний надати одну двотижневу відпустку на рік, якщо така відпустка є. У разі відпустки, перенесеної з попереднього року, цей обов’язок також поширюється на всю двотижневу частину відпочинку. Решту днів відпустки можна використовувати в будь-якій конфігурації, відповідно до вподобань працівника та потреб компанії.

Щорічна відпустка: 14 календарних днів чи 10 робочих днів?

Чому важливий двотижневий відпочинок? Це дозволяє вам повністю відновити свій розум, відновити життєві сили та повернутися до своїх обов’язків з новою енергією. Відповідно до КЗпП хоча б одна частина відпустки повинна тривати 14 днів безперервно. На практиці для людей, які працюють з понеділка по п’ятницю, це означає лише 10 робочих днів, оскільки в період відпустки також входять вихідні та святкові дні.

Випадки, коли двотижнева відпустка неможлива

Хоча двотижнева відпустка іноді вважається стандартним періодом відпочинку, бувають ситуації, коли її неможливо надати, навіть якщо працівник висловлює таке бажання.

Перш за все, проблема виникає, коли за попередню відпустку працівника вичерпано значну частину річного ліміту. Якщо кількість вихідних днів, що залишилися, не дозволяє забезпечити безперервний 14-денний відпочинок, у працівника немає підстав вимагати надання такої відпустки.

Варто наголосити, що відпустку поділяють на менші періоди лише за бажанням працівника – роботодавець не може поділити її за власною ініціативою.

Іншим обмеженням є випадки, коли люди починають свою першу роботу. Нові працівники набувають право на пропорційну відпустку, одержуючи 1/12 річної грошової допомоги за кожен відпрацьований місяць. Це означає, що в початковий період роботи вони не мають повного фонду вихідних, що унеможливлює безперервну двотижневу відпустку.

Практика також показує, що двотижнева відпустка може бути неможливою в ситуаціях, коли дата запланованого відпочинку переноситься через переривання відпустки, напр. внаслідок хвороби або інших обставин, перелічених у ст. 166 КЗпП.

Читайте також: Відпустка та зміна роботи – які правила?

2-тижнева відпустка

Читайте також: Бонуси на роботі – з чого вони складаються?

Заява на двотижневу відпустку

Щоб взяти два тижні відпустки, працівник повинен подати письмову заяву на відпустку. У документі має бути зазначена запланована дата відпустки та кількість вихідних днів. Роботодавець зобов’язаний розглянути заяву та може її схвалити або попросити змінити дату, якщо вона суперечить робочому графіку компанії. Заява може охоплювати всю двотижневу відпустку або її частину – працівник вирішує, як її розподілити.

Невикористана відпустка

Невикористана відпустка – це вихідні дні, на які працівник має право, але не використав їх протягом певного календарного року. Згідно з Трудовим кодексом, така відпустка переноситься на наступний рік і має бути використана не пізніше кінця вересня.

Якщо накопичена відпустка не використовується з вини роботодавця, працівник має право на грошовий еквівалент за невикористані дні. Невикористана відпустка може включати окремі дні або частину двотижневої відпустки, якщо працівник ще не використав повне право на відпустку.

Чи може роботодавець примусово надати відпустку?

Загалом, рішення щодо дат відпустки залишається за працівником. Він вирішує, коли хоче скористатися своєю відпусткою, а одностороннє встановлення роботодавцем обов’язкової відпустки порушує положення Трудового кодексу. Це підтверджується, серед іншого, рішенням Верховного Суду від 25 січня 2005 року (I PK 124/05).

Однак, з цього правила є два винятки:

Відпустка під час періоду попередження – якщо працівник наразі відбуває період попередження, роботодавець може зобов’язати його взяти відпустку, і працівник не може заперечувати. Тривалість такої відпустки, за винятком нарахованої відпустки, не може перевищувати кількість днів відпустки, на які він має право, відповідно до нормативних актів.

Нарахована відпустка – працівник повинен використати нараховану відпустку не пізніше кінця першого кварталу наступного календарного року. Якщо він цього не зробить, роботодавець несе відповідальність за будь-який невикористаний час відпустки. Тому законодавець надає роботодавцям право односторонньо встановлювати дату використання нарахованої відпустки без необхідності консультуватися з працівником. Це тлумачення підтверджено, серед іншого, рішенням Верховного Суду від 2 вересня 2003 року (I PK 403/02).

Дивіться також: Агентство з працевлаштування або бюро зайнятості – що обрати під час пошуку роботи?

Теги

Робота робота в Польщі